Статтею 119 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо згідно з чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України від 25.03.92 р. № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі — Закон № 2232) та від 12.12.91 р. № 1975-ХІІ «Про альтернативну (невійськову) службу» надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з п. 2 ст. 39 Закону № 2232 за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності.

Для цілей розділу IV Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, затвердженого наказом Міндоходів України від 21.01.2014 р. № 49, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу), зазначаються за ознакою доходу «101».

Таким чином, середня заробітна плата, нарахована роботодавцем фізичній особі за час перебування на військовій службі при частковій мобілізації, відображається в податковому розрахунку (форма № 1ДФ) за ознакою доходу «101».