Сьогодні негідники, які називають себе парламентською більшістю сягли чи не вершини абсурду. За кілька хвилин вони "прийняли" з порушенням усіх норм регламенту та звичайних норм логіки і моралі низку безглуздих нормативних актів, таких як №3879 от 14.01.2014 «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян» і ряд інших.

Цікаво, що ж вони хочуть "пакращити"? Зустрічайте хіт-парад дурниць:

1. За рух у колонах більше 5 авто - вилучення прав і автомобіля на 2 роки.
2. За діяльність інформагентства без держ.реєстрації - конфіскація техніки і продукції + великий штраф.
3. Порушення порядку мирних зібрань - до 10 діб.
4. Участь у мирних зібраннях у касці, форменому одязі, з вогнем - до 10 діб.
5. Встановлення наметів, сцени чи навіть звуку(!) без дозволу(!) міліції(!) - до 15 діб.
6. Неповага до суду - 15 діб
7. Невиконання вимог про обмеження доступу до інтернету - штраф 6800 грн.
8. Невиконання "законних вимог" СБУшників - штраф понад 2 тис. грн.
9. Протокол про адмін. правопорушення можна вже не вручати особі, яку вважають порушником (достатньо т.зв. "свідків").
10. Підтвердження вручення повістки особі тепер не лише її підпис, а "будь-які інші дані" (!)
11. Блокування доступу до житла (цілком нова кримінальна норма) - 6 РОКІВ.
12. Наклеп (Повернуто до Кримінального Кодексу!!!!) - 2 РОКИ.
13. Поширення екстремістських матеріалів (!!!!) - 3 РОКИ.
14. "групове порушення громадського порядку" - 2 РОКИ
15. МАСОВІ ЗАВОРУШЕННЯ - 10 і навіть 15 РОКІВ (!) - будь-якого учасника Майдану можна садити за цією статтею, не кажучи вже про інші статті (!).
16. Збирання інформації про беркутівців, суддів та інших подібних персонажів - 3 РОКИ.
17. Погроза міліціонеру чи подібним персонажам - 7 РОКІВ.
18. Збирання інформації про суддю - 2 РОКИ
19. НДО, які отримують кошти з-за кордону - тепер "іноземні агенти", мають платити податок на "прибуток" і офіційно називатися "іноземними агентами".
20. НДО не можуть здійснювати "екстремістську діяльність".
21. Церкви не можуть здійснювати "екстремістську діяльність"
22. Держава може прийняти рішення про ЗАБОРОНУ ДОСТУПУ ДО ІНТЕРНЕТУ
23. Громадське об'єднання вважається таким, що бере участь у політичній діяльності, якщо воно прагне впливати на рішення органів влади (тоді на таку діяльність і її фінансування треба просити завчасного дозволу держави).
24. Людину можуть засудити (у т.ч. до багатьох років тюрми) ЗАОЧНО, тобто у її відсутність на суді.
25. До відповідальності за порушення правил дорожнього руху тепер можна замість водія притягнути власника авто, якщо порушення зафіксовано автоматичним засобом.
26. Народного депутата можуть позбавити недоторканності і дати згоду на його арешт без розгляду профільним комітетом - одразу на пленарному засіданні ВР.
27. "Беркут" та посадовці, які вчинили злочини проти активістів майдану, звільняються від покарання.

Тут, власне, й пояснювати нічого не треба. Подібні формулювання не мають нічого спільного із міжнародними поняттями на кшталт "громадянського/правового суспільства" чи затвердженим у деяких країнах невід`ємним правом людини на доступ до мережі Інтернет.
Зібрались із друзями на відпочинок? Скільки б вас не було і чого б ви не забажали із собою прихопити, слідкуйте, щоб кількість авто не перевищила 5. І не здумайте стояти в корках на міських вулицях!
Також, не надто розраховуйте на якість відпочинку. Пам`ятаєте, що намети і звукові пристрої під забороною?!
Маєте хобі радіолюбителя, ведете власний блог в мережі тощо? Та ви ж інформагенство без реєстрації!
Ви шахтар чи будівельник і з якихось причин опинилися в юрбі колег та ще й перевдягнутися забулись? Злісний порушник порядку мирного зібрання!
Почали скаржитись на щось у соціальних мережах, дописувати через Інтернет звернення до органів влади абощо? Ну, то не дивуйтесь, що наступного дня вас від`єднали від мережі, а потім взагалі заборонили нею користуватись...
Вас прийшли арештувати за невиконання постанови суду, про яку ви нібито й не чули? Ну ви даєте! Ось же, все зафіксовано: усі повістки вручалися, і цьому є купа свідків... І засідання суду вже відбулось. Так що, зустрічайте небо у клітинку!
Боєць спецпідрозділу відгамселив вас прямо на вулиці до напівсмерті тільки тому, що ви йшли поряд? Співчуваємо... Не пощастило опинитися не в тому місці і не в той час. Буває... Покарати? Кого, бійця? Та ви що?! Він каже, що йому здалося, ніби, ви становите для нього смертельну загрозу. Так, тому й наздоганяв вас протягом кварталу. І взагалі в нього робота нервова, настрій був поганий... Про що це ми? А..., так-так, покарання... Отож, на перший раз ми вам пробачаємо, але більше не дратуйте правоохоронні органи.

Реакція народної вигадливості не забарилася.

Щойно диктаторські закони було підписано нашим двічі несудимим "президентом", громадяни почали їх виконувати.

Вулицями почали ходити люди з відрами і каструлями на голові (каски ж заборонені).
Батьки закидали правоохоронців запитами щодо законності проведення костюмованих дитячих свят (адже це масове зібрання, а ще там усі у масках).
Поети, склавши римовані рядки, в яких висміюється влада і є заклики до її зміни, пішли до відділку міліції, де щиросердно зізналися в екстремізмі і прохали їх арештувати.
Багато водіїв, з метою уникнення проблемних ситуацій на дорозі, розмістили ззаду на своїх автомобілях попередження, що вони є п`ятими у колоні і відповідне прохання не їхати за ними.

А один мешканець Хмельницької області написав заяву до міліції, в котрій повідомив про намір відпочити з друзями у лазні та просив МВС належним чином охороняти при цьому громадський порядок. Ось що він вказав у тексті повідомлення:

"Шановний пане підполковнику, щоп'ятниці о 17:15 я, Рижук Сергій Олексійович, зі своїми друзями приймаю бальнеологічні процедури у с. Колом'є (Славутський р-н). До місця призначення ми доїжджаємо організованою автоколоною на більш ніж 5 (п'яти) власних автомобілях. У контексті прийнятих 16 січня 2014 року Верховною Радою України низки законів, вважаю за необхідне просити Вас забезпечити супровід нашої автоколони спецавтомобілями з увімкненими спецсигналами у напрямку Нетішин-Колом`є та зворотно Колом`є-Нетішин (зворотній виїзд о 21:30).
В зв'язку з тим, що в бальнеологічних процедурах передбачається участь більше 10 осіб, що автоматично підпадає під класифікацію "масовий захід", просимо забезпечити громадський порядок.
Задля зручності працівників ДАІ та працівників Нетішинського відділу УМВСУ я забезпечу збір автоколони 17 січня 2014 року біля 17:15 безпосередньо біля Нетішинського відділу УМВСУ.
Додатково повідомляємо, що дані заходи проводяться нами регулярно вже біля 10 років, тому просимо включити їх до календарного плану заходів Нетішинського міського відділу УМВС України на 2014 рік.

Заяву відповідним чином зареєстрували, але сам керівник міськвідділу УМВС відмовив у забезпеченні супроводу компанії друзів Сергія Олексійовича, керуючись відсутністю інструкцій щодо виконання свіжих законів.

Коли правоохорнці отримають інструкції невідомо, але всім любителям дружніх посиденьок рекомендується взяти за приклад дії законослухняного пана Рижука.

Отже, не забувайте, що на голові можете мати будь-що, крім каски і перед запланованим зібранням більше трьох осіб обов'язково повідомляйте місцеву міліцію. А якщо маєте авто, десятою дорогою об`їжджайте корки і тягнучки, тримайте велику дистанцію (хоча б метрів 50) між транспортними засобами та постійно змінюйте смугу руху аби вас не звинуватили в участі та порушенні пересування у колоні.

А тепер іронічно-гумористичний екскурс у найближче майбутнє.
Заголовки новин:

- 238 чоловік заарештували на мітингу в Києві за те, що вони мали в кишенях запальнички.

- Лінійка на честь 1 вересня закінчилась масовими арештами через участь в акції людей у формі. 96 учнів оголосили себе дисидентами.

- Беркут розігнав скаутський табір за встановлення палаток без дозволу міліції.

- Прокурора Б. заарештували за те, що під час застілля він відмовився виконувати законні вимоги начальника СБУ випити з ним 50 грам.

- Люди масово реєструють паркани як засіб масової інформації, бо частіше за все правду пишуть на них.

- Хокейна команда "Сокіл" була змушена розпуститися, коли дізналася, що за кожен матч у шоломах гравцям доведеться відсидіти десять діб.

- Батьки Сашка вирішили через суд добитися для нього заборони доступу до Інтернету.

- Святошинський суд Києва заочно засудив Бандеру до 15 років тюрми. Адвокати Бандери сказали, що він ще прийде.

- На три роки за поширення екстремістської літератури сіла вихователька дитсадка, яка читала своїм вихованцям "Чіполіно".

- Депутат Синій програв свою депутатську недоторканість у покер.

- Для надання методичної допомоги до Києва вилетів Міністр юстиції та пропаганди Північної Кореї.

- Вперше в історії російський парламент мавпує українські закони, а не навпаки.

- Працівники місії Червоного хреста припинили свою діяльність в Україні.

- Заборона церквам та громадянським організаціям займатися екстремістською діяльністю болючіше за все вдарила по УПЦ МП.

- Беркутівці масово визнають, що крали телефони на майдані, бо з них зняли всю відповідальність за злочини проти євромайданівців.

- Суддя Віталій П. засудив користувача Вконтакті Р. за те, що він не лайкає його статуси, а, відповідно, не поважає його.

- Масово зачиняються книгарні за розповсюдження екстремістської літератури, зокрема творів Віктора Януковича, що побуджують людей до масових заворушень.

А ось як пояснює ситуацію в країні і які дії з цього приводу пропонує не дуже публічний, але досить авторитетний, військовий експерт, психолог Олексій Арестович (запис програми Прямим текстом):

В принципі, він логічно викладає думки, які є зараз в багатьох звичайних людей. Але, на відміну від пересічного громадянина, психолог робить це без агресії, чи навпаки, страху, а виважено та з відповідними висновками.
Не зайвим буде відзначити зв'язок його висновків із періодичними сплесками полеміки у суспільстві щодо питання вільного продажу і володіння зброєю, особливо - вогнепальною. Надміру обережні і недалекоглядні сторонники пацифізму мусять дуже задуматися, чому теперішня влада, теж так палко підтримує ці ідеї. І, після грунтовних роздумів, можливо, хтось перегляне свою точку зору на дилему "що краще - мати у кишені зброю (а в голові навик її використання), котра може й ні разу не буде застосована (і ліпше, аби так і було), але завжди готова до дії і всі навколо про це знають чи зустріти у підворітні ватагу покидьків з кийками, ножами або й пістолетами (це ж ви поважаєте закон, а не вони), які впевнені у власній безкарності, що б вам не заподіяли?"...

В інший час такий курйоз можна було вважати смішним, але зараз від нього віє глибоким розчаруванням від продажності деяких представників нашого народу. На мітингу в Маріуполі черговий натовп осіб "по 200 грн. штука" зібрано для висловлення підтримки якогось президента. Кого саме, незрозуміло. Хоча, можливо, цим найманцям вперше сказали трохи інше прізвище, до якого їм і діла не було, а вони не дочули. Власне, дивіться самі:

Ми багато чуємо сьогодні про шалений вплив Російської Федерації на ситуацію в нашій країні. Позаяк, більшість розуміє, що сучасні інтелігентні росіяни вміють самостійно формувати власний погляд на ситуацію. Тож, не можна обійти такі факти, як враження звичайних росіян. Вони з цікавості приїжджають побачити Майдан, щоб зрозуміти, що тут відбувається. Зараз у мережі можна знайти багато відео, знятого такими туристами.
Здебільшого, це такі собі розповіді "одного дня", коли гість оглядає Київ, сам Майдан, спілкується з людьми, намагається з'ясувати скільки мітингувальникам платять та знайти сміття і п'яних безхатьків... А потім, вражені від різниці між баченим на російському телебаченні та власними стереотипами і реальним станом справ, роблять правильні висновки.
А от, нещодавно, один росіянин дав влучну оцінку ситуації просто подивившись трансляцію ради представників опозиції з народом після їх других переговорів з президентом:

"Сегодня ночью я смотрел трансляцию с Майдана.
Все уставшие, много дней ведь они там как пчелы работают. Это примерно также как вычерпывать воду из реки и не видеть очевидного результата. Да еще на холоде, полумокрые и не только от водометов, ведь горящие костры растапливают снег и под ногами болото.
Эти смерти... А ведь помимо смертей множество раненых, побитых, да еще и похищения за чертой майдана и пытки, издевательства и унижения.
И вот они полдня ожидали результаты переговоров, которые все откладывались и откладывались.
Еcтественно, что это давило на волю, ведь почти каждый, наверное, мечтает сменить эту довольно рискованную обстановку на диван у себя дома. Ведь у каждого в голове могла уже картинка нарисоватся, что они сделали все, что могли и даже больше, то есть согласиться от внутренней усталости и длительного напряжения на компромисс. И этот компромисс Янукович самоуверенно им подсовывал, как царь холопам. Так сделали бы в России - согласились бы, успокоив свою совесть и положившись на судьбу. И так делали, достаточно вспомнить наши протесты, и я был уже к этому готов и ничуть не сомневался в исходе.
Но когда они стали голосовать....! я был поражен! Я первые несколько минут думал, что я не так понял по-украински. Я стал искать на других информационных лентах сообщения по-русски, чтобы убедиться, но этих сообщений еще не было (прямая трансляция). Я был просто поражен их волей. Это было просто непостижимо! Все, как один....и без командиров, идеологов!
Потом, после того как голосование закончилось, камера показывала толпу. Люди разбились на кучки и между собой обсуждали. Спустился со сцены и Тягнибок, именно он проводил голосование, и как я понял, сам не ожидал именно таких итогов. Было видно, что он не готов осознать произошедшее, хотя на сцене, когда выступал, сумел этого не показать.
Он напряженно ходил взад-вперед, и тут к нему подошел корреспондент, спросил его мнение об итогах голосования. Тягнибок довольно раздраженно высказался, но старался себя сдерживать. Нужно сказать, что сдержанность у них вообще у всех замечательная, наши бы уже давно передрались. На высказывания Тягнибока последовали реплики со всех сторон, там же все кучно. Тягнибок что-то отвечал, стал более резким. Аргументировал свою позицию тем, что завтра власть намерена арестовать не менее тысячи протестующих, а потом еще и еще, и что он хотел предотвратить это. На что ему отвечали, что не в его силах поменять совесть у властей и у них только один выход - перемога, то есть победа, а не сговор. Тягнибоку посоветовали держать себя в руках, он стал оправдываться, что он спокоен.
А потом было еще замечательней. Эти люди после двадцатиминутного перерыва на обсуждение, после голосования, построились в колонны и молча пошли в ночь (это нужно было видеть!!!) строить новые баррикады, расширять территорию майдана. Они шли навстречу опасности и тяжелому труду молча, но все как один. Эти баррикады росли как грибы, облепленные людьми как муравьями. Работали абсолютно все, никто не стремился быть старшим над кем-то, много женщин. Я примерно засек время, баррикада возводится за полчаса, высотой более двух метров и по всей ширине улицы. Это все просто завораживало, они как пчелы. И командиров вроде бы нет и каждый знает свое место и что делать.
Глядя на все это, их просто невозможно не уважать. Это вызывает даже не уважение а нечто большее - преклонение перед их волей и стремлением. Это - не холопы и не рабы.
Если вчера я думал, что наступил перелом, и я исходил чисто из анализа оперативной ситуации, то посмотрев на них ночью..... я теперь абсолютно уверен, что банде там конец. И очень плохо им же, что они этого еще не поняли.
Восхищаясь украинцами, я с сожалением понимал, что в России такое невозможно. Нет, мне, конечно, очень хочется верить, что и мы на такое способны, но желание верить это одно, а смотреть вокруг - другое.
Вчера я увидел, что оказывается, есть что-то такое, перед чем банда бессильна. И украинцы это поняли. У них направленность на внутреннюю свободу, на достоинство всех и каждого. Они любят свою страну как свою родину, а не как поместье своего хозяина, как в России.
Ночью я убедился, что они победят. Другой вопрос, насколько абсолютной будет эта победа и позволят ли им заниматься мирной жизнью или надолго ввяжут в конфликт. Если им судьба позволит сразу перейти к восстановлению страны, то они как пчелы довольно быстро сделают ее цветущей. Теперь я верю, что эти люди смогут все.
Фактически получается огромное противопоставление путинскому режиму. Это будет настолько очевидно и контрастно рядом, настолько будет высвечивать абсурдность и нелепость кремля, что это просто несовместимо."

А такий погляд від московської журналістки Анни Голланд, яка вже кілька років працює в Україні:

Никогда я ничего тут не писала, но теперь не могу молчать. Три года я живу в Киеве. Три года я хожу по этим улицам, дружу, работаю и общаюсь с этими людьми. Общаюсь не только с коллегами по работе, а с продавцами, таксистами, соседями, консьержами, домовладельцами и бизнесменами...Я была в Прикарпатье и в Закарпатье. И НИ РАЗУ, слышите, ни разу я не сталкивалась с неприятием русских, или евреев, ни на бытовом, ни на общественном уровне.
С первых же слов меня вычисляли везде - "Вы москвичка? - по говору слышно". Поначалу я - полуеврейка-полумоскалька - жутко напрягалась, но после согласия с тем, что я и правда москвичка, эта тема больше не поднималась - если я сама ее не развивала. Дружелюбный тон не менялся, нигде ни разу не сделали вида, что не понимают мою русскую речь.
Да, у меня были проблемы, и как ни странно, именно с коллегами - хотя ничего странного в этом вроде и нет. Мир телевидения, это мир, где все мы работаем с "языком". Но еще это мир, где собираются люди со всей страны. Здесь бок о бок работают приезжие из Армянска (Крым) и из Ивано-Франковска (Запад).
Да, многие, кто приехал с запада, не очень то знают русский - у них он был 2 часа в неделю, как иностранный, да он и правда для них иностранный, потому что нравится нам россиянам это или нет - Украина, это как раньше говорили "заграница". Да, насквозь пронизанная личными связями, которые значительно крепче любых общественных договоров, НО ЗАГРАНИЦА, со СВОИМИ законами, традициями, языком, гимном и прочими атрибутами самостоятельной державы.
Да, нам с коллегами, наверное, было тяжело поначалу: им, не очень то знающим русский, и мне совсем не знающей украинский. Но мы очень старались друг друга понять, и через пару месяцев я перестала таращить глаза, когда они переходили на украинскую скороговорку, а они переставали с задумчивым видом пытаться перевести в уме мою русскую речь.
Работая в развлекательном сегменте ТВ, я имела полное право, и пользовалась им, не обсуждать политические вопросы. И даже когда меня спрашивали – ты как, за евроинтеграцию? Я отвечала дипломатически – вроде как причем тут мое мнение, если это могут и должны решать только украинцы.
И вот случился он – Майдан. Из Москвы мне звонят друзья, родственники и коллеги. Они все искренне боятся за меня, переживают, что я оказалась здесь, в Киеве во время революции. Они чистосердечно считают, что на Майдане собралась кучка маргиналов и гораздо большее количество неонацистов – агрессивных, забрасывающих коктейлями молотова несчастных правоохранителей-беркутовцев. Маргиналов, не имеющих ни чувства самосохранения ни чувства ответственности за свою страну. Так россиянам круглосуточно внушает российское телевидение.
Если плоховидящему внушать, что черное это белое, а белое – черное, рано или поздно он в это поверит. Так вот, я еще не в толпе, пока я была только сбоку. Я отслеживаю ситуацию по разным источникам. Я еще не раззадорена, не вдохновлена Майданом изнутри, так что пока могу судить объективно. Я знаю тех, кто там стоит. Поверьте – это не маргиналы, это не бандеровцы, которых якобы свезли с западной Украины.
Это люди, с которыми я общаюсь близко, а с некоторыми буквально каждый день. Это Киевляне. Это мои коллеги, которые без пафоса, без крика каждый вечер\день\ночь стоят на Майдане – не по профессиональному долгу – а по гражданскому. Молодые, им до 35, талантливые с высшим образованием люди.
Это моя подруга-пенсионерка, интеллигентнейшая дама с тремя высшими образованиями. Это другая моя подруга, главный бухгалтер фирмы. Это семья – отец бизнесмен, сын художник и дочь руководитель проекта. Вот – эти люди, это 80% Майдана.
Они не стремились выходить на улицу. Они были вынуждены. Чувство собственного достоинства и ответственности за свою страну, за своих детей, и за будущее заставляет их стоять уже почти 2 месяца, теперь в 20 градусный мороз.
Нет, не за евроинтеграцию или собственные амбиции. Они выходят после первой же зачистки Беркута. Потому что в их сознании не укладывается, что мирных граждан можно не просто бить – почти убивать, добивая упавших ногами. Что пожилую женщину, которая на коленях молит, чтобы не убивали ее престарелого, уже избитого в хлам мужа – можно ударить дубинкой по лицу. Что студента можно раздеть догола, пустить сквозь строй людей с дубинками, которые потом будут разрезать ему ножом сакральное место.
Они не могут и не хотят так жить. Они не хотят оставить такой мир своим детям. И я уважаю их.
Да, вполне возможно, что лидеры оппозиции Майдана весьма странные личности, и многие к ним относятся скептически. Да, у них не было, и наверное, нет четкой программы, но люди выходят и подставляются не ради них, а «за себя и за того парня», они показывают власти, что не потерпят беспредела.
Власть спровоцировала это, именно власть ответственна за то, что мирный митинг, в итоге, стал побоищем. Власть, отдающая преступные приказы, голосующая за неприемлимые законы, привозящая «титушек»-гопников со всей страны для устраивания провокаций. Вдумайтесь – да майдановцы защищают свое право на свободу уже с коктейлями Молотова, и самодельными кольями, но против них стоят вооруженные и обученные люди в полной экипировке, которые ПЕРВЫМИ применили насилие к мирным гражданам.
Украина – не Россия. Здесь такие выходки просто так не проходят.
И вот теперь люди Майдана объявлены вне закона. И я, зная их, понимаю – вони не пiйдут з Майдану. Да, им страшно – потому что там бьют, потому что уже стреляют и неизвестно, что может быть через несколько часов, но вони не пiйдут. Потому что еще страшнее думать о том, что будет завтра с ними и со страной – если сегодня они отступят.
И сегодня я уже не буду сбоку. Сегодня, я четко понимаю, что деньги и продукты, отправленные на Майдан, это очень мало и это непростительно малодушно. Да, мамочка, ты умоляла меня никуда не лезть, прости мам, но сегодня я буду там, рядом со своими коллегами и друзьями, рядом с киевлянами, даже если тоже окажусь вне закона. Но если меня там не будет – я навсегда потеряю покой.
Я всегда восхищалась умением украинцев не позволять власти борзеть, а сейчас восхищаюсь еще больше, и я пойду на Майдан поддержать людей, с которыми бок о бок живу три года. Людей, настолько гордых и неравнодушных к своей собственной судьбе и к будущему своей страны.
Слава Украине, Героям слава!

До змагання за найбезглуздіші маразми приєднався і наш "перший національний телеканал".

Керівництво НТКУ заборонило усім українським ЗМІ використовувати в своїй роботі слова "Олімпіада", "Олімпійські ігри" та гасло міжнародних змагань - "Швидше, вище, сильніше".

Про це йдеться у зверненні до представників вітчизняних ЗМІ:

Національна телекомпанія України звертається до представників українських засобів масової інформації!

Відповідно до обмежень Міжнародного Олімпійського комітету та з метою недопущення порушень під час показу ХХІІ зимових Олімпійських ігор Національна телекомпанія України як офіційний мовник Олімпіади–2014 на території України закликає не здійснювати несанкціонованих трансляцій змагань будь-якими третіми особами та не вчиняти неправомірних дій, пов’язаних із трансляцією.

Повідомляємо, що Національна телекомпанія України та інші уповноважені на це організації здійснюватимуть моніторинг ефірів телевізійних каналів щодо дотримання виключних прав НТКУ на телевізійну трансляцію або показ Олімпійських ігор.